Лист, опублікований минулого тижня урядом Нідерландів, є результатом ініціативи бельгійського міністра у справах притулку та міграції. Окрім Бельгії, його підписали Австрія, Німеччина, Болгарія, Кіпр, Чеська Республіка, Естонія, Фінляндія, Греція, Угорщина, Ірландія, Італія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швеція, Фінляндія та країна, що не є членом ЄС, - Норвегія.
Країни ЄС закликають до депортації до Афганістану
За повідомленнями ЗМІ, в листі йдеться про те, що ЄС повинен "продемонструвати рішучу і скоординовану відповідь, щоб відновити контроль над міграцією і безпекою". Країни закликають розглядати депортацію афганців без права на проживання як спільне завдання ЄС.
Пояснюємо: депортація - це фактично відповідальність окремих країн-членів ЄС. Однак ЄС може надати підтримку - наприклад, через угоди з третіми країнами, місії Frontex або фінансову допомогу.
Згідно з листом, близько 22 870 афганців в ЄС отримали рішення про повернення у 2024 році. Однак лише 435 осіб фактично повернулися на батьківщину. Багато урядів розглядають це як проблему безпеки. Пріоритет слід віддавати депортації людей, які "становлять загрозу громадському порядку або національній безпеці ".
Деякі країни також хочуть, щоб недобровільна депортація знову стала можливою. Прикордонна агенція ЄС "Фронтекс" має надавати більшу підтримку в цьому питанні - наприклад, координуючи програми добровільного повернення та організовуючи депортаційні рейси до Афганістану. Також пропонується спільна місія ЄС до Афганістану для обговорення можливих угод безпосередньо з талібами.
Єврокомісія підтвердила переговори з талібами
Європейська Комісія підтвердила, що провела перші переговори з владою Афганістану. "Комісія та Європейська служба зовнішньої діяльності перебувають у тісному контакті з державами-членами з цього питання", - пояснив речник у Брюсселі. На початку року вже відбулися "попередні переговори на технічному рівні" з Кабулом.
Йшлося про повернення афганців, які не мають права на проживання в ЄС або були засуджені за кримінальні злочини. Однак у Брюсселі наголошують, що ЄС офіційно не визнає режим талібів. Тому переговори відбуваються лише на технічному рівні.
Німеччина проводить переговори з талібами
Німеччина також веде переговори з талібами про можливі угоди про репатріацію. За повідомленнями ЗМІ, на початку жовтня співробітники Міністерства внутрішніх справ відвідали Катар, щоб обговорити з представниками Талібану майбутній механізм депортації.
Федеральний міністр внутрішніх справ Александер Добріндт (CSU) повідомив виданню The Pioneer, що переговори зараз "добре просунулися". Мета полягає в тому, щоб у майбутньому знову дозволити регулярні депортації, в тому числі регулярними рейсами.
У коаліційній угоді чинний федеральний уряд вже взяв на себе зобов'язання відновити депортацію до певних країн походження, зокрема Афганістану та Сирії, починаючи зі злочинців та осіб, які перебувають у групі ризику. Пізніше це положення може бути поширене на інших людей без статусу захисту.
Німеччина офіційно не підтримує дипломатичних відносин з талібами, які перебувають при владі з серпня 2021 року. Відтоді депортації відбувалися лише у виняткових випадках. Загалом відбулося два депортаційні рейси: один у 2024 році та один у липні 2025 року, і обидва стосувалися лише чоловіків, засуджених за насильницькі злочини, сексуальні злочини або злочини, пов'язані з наркотиками.
Правова категоризація: що дозволено законодавством ЄС?
Повернення до Афганістану наразі вважається юридично складним. Підставою для цього є Директива ЄС про повернення (2008/115/ЄС). Вона дозволяє повертати людей без права на проживання, але забороняє відправляти когось до країни, де існує ризик катувань, жорстокого поводження або політичних переслідувань. Ця так звана заборона на примусове повернення також застосовується відповідно до Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ).
Оскільки Афганістан продовжує залишатися небезпечною країною походження а Талібан не визнаний на міжнародному рівні, угода про реадмісію з ЄС відсутня. Це означає, що наразі немає правових підстав для спільних депортацій з ЄС.
Для того, щоб вимоги 20 країн були виконані, Комісія ЄС повинна буде провести переговори щодо нової угоди про повернення або внести зміни до Директиви про повернення. І те, і інше вимагатиме схвалення Парламенту та Ради ЄС - процес, який, як показує досвід, може зайняти кілька років.
Окремі держави, такі як Німеччина, можуть ухвалювати власні рішення, але вони повинні дотримуватися законодавства ЄС та ЄКПЛ. Крім того, національні суди можуть зупинити депортацію, якщо в окремих випадках існує загроза життю, здоров'ю або свободі.
Зростання політичного тиску на Європейську Комісію
Двадцять держав наполягають на тому, щоб питання депортації було винесено на перше місце в політичному порядку денному. Прихильники цього бачать у цьому важливий сигнал для зміцнення довіри громадськості до політики притулку та зменшення ризиків для безпеки.
Критики, з іншого боку, попереджають про порушення міжнародних стандартів захисту. Правозахисні організації підкреслюють, що в Афганістані немає структур верховенства права і що репатріанти ризикують бути свавільно заарештованими або підданими тортурам.
Передумови: Афганістан все ще вважається небезпечною країною
Талібан контролює Афганістан з моменту падіння Кабула у 2021 році. Режим значною мірою ізольований на міжнародному рівні; лише Росія офіційно визнала його.
За даними Організації Об'єднаних Націй, ситуація з правами людини в Афганістані залишається критичною. Регулярно фіксуються порушення прав людини, особливо щодо жінок і меншин. Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) продовжує наполегливо рекомендувати не відправляти людей назад до Афганістану.
