Дозвіл на проживання без встановленої особи: про що йшлося у цій справі?
У справі йшлося про жінку з Іраку, яка в дитинстві приїхала до Німеччини разом із родиною. Спочатку позивачка протягом багатьох років мала дозвіл на проживання з сімейних причин. Після досягнення повноліття вона хотіла продовжити цей дозвіл на проживання.
Однак відповідний орган у справах іноземців відхилив цю заяву. Причина: позивачка не змогла достатньо підтвердити свою особу, оскільки не мала дійсного національного паспорта.
Жінка розповіла, що зробила багато спроб, аби отримати ці документи. Зокрема, вона звернулася до іракського посольства, залучила адвокатів в Іраку, скористалася послугами консультаційних центрів у Німеччині та намагалася отримати інформацію через свою родину.
Суд постановив
Спочатку адміністративний суд Геттінгена виніс рішення на користь позивачки. Однак у наступній інстанції Вищий адміністративний суд (OVG) Нижньої Саксонії ухвалив інше рішення та відхилив позов.
На думку суддів, особистість позивачки не була достатньо встановлена. Хоча вона й змогла довести, що докладала зусиль для отримання документів, на думку суду ці зусилля не були цілком зрозумілими та частково суперечили одна одній.
У цьому контексті суд також пояснив, які правила застосовуються при встановленні особи. Відповідно, у сфері права на проживання також може застосовуватися так звана «ступенева модель ».
Це означає, що особи, яких це стосується, повинні спочатку спробувати підтвердити свою особу за допомогою офіційних документів, таких як національний паспорт. Лише якщо це неможливо або не є обґрунтовано, можуть бути враховані й інші докази.
У даному конкретному випадку суд не визнав ці умови виконаними. На думку суддів, позивачка не вжила всіх розумних заходів для отримання документів. Таким чином, не було виконано важливу умову для продовження дозволу на проживання.
Що таке поетапна модель визначення ідентичності?
Поетапна модель встановлення особи була спочатку розроблена Федеральним адміністративним судом. Вона застосовується переважно під час процедур натуралізації та визначає, як можна підтвердити особу людини та які документи для цього визнаються.
У своєму рішенні Вищий адміністративний суд Нижньої Саксонії підтверджує: ця модель може застосовуватися й у сфері права на проживання — наприклад, при вирішенні питання про те, чи вважається особистість встановленою для видачі або продовження дозволу на проживання.
Простіше кажучи, багаторівнева модель показує, які документи можуть бути враховані під час перевірки особи. При цьому слід пам’ятати: особу не обов’язково потрібно підтверджувати лише паспортом. Натомість перевірка відбувається поетапно — від документів з високим рівнем надійності до документів з нижчим рівнем надійності.
Окремі етапи такі:
1. Етап: Офіційні документи, що посвідчують особу
Найважливішим і найпростішим варіантом є дійсний національний паспорт. Це стандартний випадок і найнадійніший спосіб підтвердження особи.
2. Етап: Альтернативи національному паспорту
Якщо паспорт відсутній і (за підтвердженими даними) його неможливо отримати, можна використовувати інші офіційні документи. До них належать, наприклад, свідоцтва про народження, водійські посвідчення, шкільні довідки або документи про реєстрацію з країни походження.
Важливо: Якщо національний паспорт (рівень 1) недоступний, вам слід зібрати якомога більше альтернативних документів (рівень 2).
3. Етап: Свідчення свідків та додаткові документи
Якщо такі документи (2-й етап) відсутні, можуть бути враховані додаткові докази. До них належать, наприклад, неофіційні документи або свідчення членів сім’ї чи інших осіб, особистість яких вже встановлено.
4-й етап: Власні відомості про особу (винятковим випадком)
Лише після того, як всі інші можливості будуть виключені, у виняткових випадках можуть бути достатніми власні, достовірні відомості про особу. Для цього відомості мають бути добре обґрунтованими та зрозумілими.
Важливо: органи влади повинні розглядати ці етапи послідовно. Отже, заявку на отримання дозволу на проживання не можна відхиляти лише через відсутність паспорта.
Водночас, однак, слід враховувати й таке: особи, яких це стосується, повинні брати активну участь у процесі. Вони повинні вжити всіх розумних заходів для встановлення своєї особи та належним чином задокументувати свої зусилля. Тільки так можна довести, що паспорт дійсно неможливо отримати, і тому необхідно врахувати інші докази з наступних етапів.
Чому це рішення є важливим?
Це рішення є важливим насамперед тому, що воно ще раз підкреслює: ступенева модель застосовується не лише у випадках натуралізації, а й може використовуватися при наданні дозволів на проживання.
Це важливе рішення, особливо для тих, хто має труднощі з отриманням документів у своїй країні походження. Воно означає, що відсутність національного паспорта не обов’язково є підставою для відмови у видачі дозволу на проживання.
Що означає рішення суду для постраждалих?
Для тих, кого це стосується, це рішення свідчить: навіть без паспорта отримання дозволу на проживання не є принципово неможливим. Багаторівнева модель відкриває можливість підтвердити особу іншими способами.
Однак у рішенні також чітко зазначено, що вимоги є високими. Власні зусилля мають бути повністю задокументовані, не суперечити одне одному та бути зрозумілими.
Тому ті, хто не може пред’явити національний паспорт, повинні надати чіткі докази:
- які запити були подані до державних органів або посольств,
- які відгуки були,
- та які додаткові заходи було вжито.
Тільки так можна переконливо довести, що встановлення особи за допомогою паспорта неможливе або не є обґрунтованим.
